Думки настирні, наче воші,
Холодні босоніж колоші.
Ні сну ні спокою не має,
Душа між хащами блукає.
З кишені місяць посміхнувся,
Серед зірок він весь забувся.
Він колихався поміж листя,
Світив на мамине обійстя:
На цвях завішене корито,
Дощем подвір’я вщент розмито.
Рушник колише тихий вітер
І той старенький сірий світер.
Повітря димом геть пропахло,
В городі полум’я зачахло…
Рідний дім
Страница: 1
Сообщений 1 страница 2 из 2
Поделиться12011-03-02 13:02:23
Поделиться22014-03-19 19:59:42
- Старожил
- Откуда: Тернопіль
- Зарегистрирован: 2007-10-09
- Приглашений: 0
- Сообщений: 960
- Уважение: +31
- Позитив: +312
- Пол: Женский
- Возраст: 47 [1978-04-08]
- Провел на форуме:
2 дня 7 часов - Последний визит:
2014-03-22 08:53:36
А мені сподобалось - душевно і відверто. Немов сама у селі своєї бабці побувала і дивлюся, як догорає за городом день і починає підповзати до ніг мряка і сирість ранньої ночі... ось воно життя і мир і так його не вистачає...
Страница: 1
