Хабблове око
Топче орбіту в безлюдності Хабблове око,
Міряє космос мільярдами світлових років
І заглядає в майбутнє далеких галактик
Через спектральний аналіз і місиво практик.
Оком своїм проникає у газові хмари,
Клацає мозком розумним зіркові отари.
Ге ж не з цікавості? Нишпорить в вічній імлі
В пошуках хоч би якого – та дублю Землі.
Десь у закритому кодами-шифрами корпусі
«Хтось» все міцніше на ноги спирається в космосі,
Інертизуючи влади і впливи. Без критики
Мчить в невагомість земна метушлива політика.
«Хтось», певно, знає: є гроші, а є – капітал;
То чи не він у сукупності лінз і дзеркал?
Той, хто озброїв свій атом – невдаха і хлоп,
Виграє той «хтось» один, в кого є телескоп.
(знаю, що трошки не в тему 
