Небо закрите чорними шатами,
Сонце збирає бездарну тугу,
Музика блудить між долями –катами,
Просить ключа,щоб утримать сльозу.
Шлях того спомину:
Доброю,сірою,
Вихід з тунелю настав,
Фальш мати згубної:
Доброї,вірної,
Робить свою карусель.
В сутінках страху,
Ми шукаєм свою втрату,
Хто крізь спомин,той пройшов,
Через вічність перейшов.