Зачекай, зупинись на хвилинку,
Вже зоря похилилась за край,
Зачекай, не буди мою днину,
Спить сердешна, тож не чіпай.
Бо втомилась вона від роботи,
Від чекань, сподівань і надій,
Бо стомилась аж до нудоти,
Не гони тихий сон з моїх вій.
Може сняться високі гори,
Що хмаринам шепочуть пісні,
Ну а може глибоке море,
Коливає мене у вісні.
Ну а може жага мені сниться,
Сподівання у палких руках,
Ну а може торішнє листя,
Я зминаю ногами у прах.
Не буди, не спіши повертати
Мене зараз з солодкого сну,
Бо я ще не навчилась літати,
І стрибати з землі в висоту.