А мені (через 12 років після написання) цей вірш здається "підлітковим максималізмом". Але підліткова поезія і повинна, напевно, відрізнятися від дорослої наївністю, але ще гарячістю, запальністю і проникливістю. Я зараз не конкретно про цей вірш кажу і не конкретно про себе, а взагалі про підліткову творчість, виправдовую її, бо з часом, коли перечитуєш, часто хочеться заховати її куди подалі від чужих очей))))

Спасибо.

Я теж вірю, але ця віра у мене якась дуже романтична...

До речі, перечитала усі конкурсні вірші у цій гілці, не знайшла жодного оптимістичного, в усіх оцей фаталізм...

Я можу підписатись під заключними рядками вірша Ані Вязьмітінової "Братство одиночеств":

Мы, широко закрыв глаза,
Кому-то нужный видим вектор,
Где ближе шаг за небеса,
Чем рядом к сердцу человека.

Це цілком відповідає моєму баченню того, що відбувається у світі. Провідна думка: "хтось вирішує за нас" ("Кому-то нужный видим вектор"). А взагалі це й пояснення нашої пасивності, очевидно, треба змінювати свій світогляд...

Отредактировано Антоніна Спірідончева (2011-01-24 13:14:37)