Каштанова окраса Галактики

Грає море зелене, тихий день догора...
Дорогими для мене стали схили Дніпра,
Де колишуться віти закоханих мрій,
Як тебе не любити, Києве мій?!..

- Великий княже Ярославе, веліте підіймати Золотії Ворота? Люди купечі прийшли.
- Підіймайте! - Ярослав ствердно хитнув головою. Почекавши, поки боярин піде, він і сам вийшов на вулицю.
Розтривоженим вуликом гуло місто. Ревла худоба, скрипіли підводи, хто куди спішили люди. Сизою стіною стояла курява, немилосердно палило сонце, і Ярослав відчув, що ще мить - і він потоне в цьому безмежному океані, розвіється у нестримному вихорі вуличного життя. Але почуття це виявилось напрочуд приємним; Ярослава, великого князя, охопило раптом якесь дивне, зовсім дитяче хвилювання, таке солодке передчуття чогось навдивовиж хорошого. "Київ. Так, це Мій Київ. Найпрекрасніше місце на Землі (і хіба можуть ці слова бути банальними?)" - Стиха посміхнувшись, Ярослав пішов до напівзбудованої Софії Київської...

- Ярославе, прокидайся!!! Ти ж запізнишся на нараду! Встаавай, сонько!
Ярослав знехотя розплющив повіки. Над ним зі здоровезним кухлем стояла сестра Олеся.
- Лесько, мені такий сон наснився - не повіриш. Ніби я - князь Ярослав Мудрий. Ой, які ж переді мною були перспективи...
- Зараз перед тобою лише одна перспектива - отримати оцим-от кухлем по власній макітрі. В тебе важлива нарада о котрій? О десятій. А ти на годинник поглянь!
Все так же вайлувато Ярослав перевів погляд на годинник, який стояв поруч на тумбі. 9 : 23.
Через 10 хвилин він вже стрімголов летів вулицею, на ходу зав'язуючи краватку та гарячково вигадуючи виправдання перед начальством. Та невдовзі хлопець стишив хід. Навколо стояла Краса. Саме стояла, хоча все безупинно рухалося - повільно повзли паралізовані заторами автівки, снували туди-сюди люди, навіть хмари над головою - і ті пливли у безвість. У повітрі висів ні з чим не зрівнянний запах весни. Цвіли каштани, і над гронами їхніх суцвіть метушилися бджоли та різнобарвні метелики. Ярослав звернув до Маріїнського парку. Затишні алеї. П'янкий аромат ніжно-зелених молодих пагонів. Дерева, схиливши віти, ніби запрошують : "Забудь, забуть про все, просто насолоджуйся навколишнім". Ледве стримавшись від спокуси і справді махнути на все рукою і залишитись тут - у тіні крислатих красенів, Ярослав рушив далі. Минувши Маріїнський палац - колишню резиденцію царської сім'ї, і таки зупинившись на декілька хвилин біля парапетів з видом на Дніпро, юнак опинився на Містку закоханих.

В очі дивляться канни, серце в них переллю,
Хай розкажуть коханій, як я вірно люблю.
Буду мріяти й жити на крилах надій,
Як тебе не любити, Києве мій?!..

  Мабуть, більш романтичного місця в усьому Києві годі й шукати. Міст закоханих, чи офіційно Парковий міст - дипломна робота Євгена Патона, збудований ще в далекому 1912 році за новітньою на той час методикою сталезварювання. Родзинка Києва - так часто його називають.
  Перейшовши місток Ярослав опинився у Центральному парку. Так знову парк... Знову щось тихо шепочуть зелені віти, знову вдаряє в голову той самий п'янкий аромат. Аромат весни, природи, волі. Недарма все-таки Київ носить почесне звання "зеленої столиці".
  Та хіба тільки "зеленої"? Київ - одне з найстаріших і найвеличніших міст Європи. Більш ніж три тисячі пам'ятників культури, мистецтва, архітектури, історії... Києво-Печерська лавра - не що інше, як православна Мекка, саме через неї спокон-віків до нашого міста стягуються паломники, поклонятися святим мощам.
  Всю красу Києва описати практично неможливо, її просто потрібно бачити. Як можна описати прекрасне Співоче поле?.. веселковий Андріївський узвіз?.. завжди людний Майдан Незалежності?.. круті дніпровські схили?.. Та чи можна описати хоча б звичайну київську вулицю, звичайний будинок, звичайну бабусю на лавці? Таких бабусь мільйони, і лавок таких мільйони, і вулиць, та все ж ці особливі, вони рідні, вони хороші, вони київські!..
  Весь цей рій думок витав у Ярослава в голові, поки він спускався до Європейської площі. Ну от, практично центр. Як в одну мить все навколо змінилось - тиха меланхолія Спокою, що витала в парку, змінилась дикою, нестримною, бурхливо-киплячою швидкістю Життя. Сигналять авто. "Немає заторів" - пронеслась у Ярослава думка. Справді, сучасний Київ без заторів вже уявити складно. Неприємність обіцяють виправити за допомогою нових мостів. Шість вже існуючих дла такого мегаполісу звісно що замало. Всі вони наразі працюють з величезним перенавантаженням, яке більш ніж в два рази перевищує допустиму норму. Найбільш дістається мосту Патона - гордості столиці, першому цільнозвареному мосту, який був збудований у 1953 році все тим же Євгеном Оскаровичем. Звісно будівництво нових мостів та й реконструкція, якої потребують старі, не в одну копійку обійдеться міському бюджету. Та ціль, як відомо, виправдує засоби. Тим паче, що саме Київ має стати ареною проведення фінального поєдинку Євро-2012. До цього часу місто обіцяють "підлатати", розбудувати інфраструктуру, ще більше озеленити вулиці...
Ярославові на очі потрапилась листівка з анонсом театрального спектаклю. "Так, саме час сходити до театру, я ж там вважай цілу вічність не бував. Все робота ця, робота..." Адже Київ - місто з надзвичайно развиненою культурою.Безліч театрів, серед яких найбільш відомими є Театр опери і балету, Національний драматичний театр ім. Івана Франка, Театр Російської Драми ім. Лесї Українки.
Ось і офіс. На годиннику 10 : 46. "Не зносити голови. Хоча навіщо вона потрібна?" - і Ярослав відчинив двері.

Спить натомлене місто мирним, лагідним сном.
Ген вогні, як намисто розцвіли над Дніпром.
Вечорів оксамити, мов щастя прибій,
Як тебе не любити, Києве мій?!..
     
"Дивно, голова наче там, де й має бути. Якщо б вона ще не так сильно тріщала..." - Ярослав вийшов на вулицю. Зоряна палітра над головою. В обличчя дихнула прохолода. Ні, вночі Київ не те що не спить - не дрімає навіть. Цілодобово пульсує ритм великого міста. В нічний час він ще більше притягує до себе, вабить чарівністю напівтемних вулиць, скверів, бульварів. Саме ця напівтемність змушує нуртувати в жилах кров і тьохкати і грудях серце. Нічний Київ прекрасний. Як, в принципі, і денний. Та що тут ще можна сказати : Київ - серце України, Україна - центр Європи, Європа - найбільш розвинена частина світу на Землі, Земля - найгарніша планета в Сонячній системі, Сонячна система є справжньою окрасою Галактики... Справді, Києве, як тебе не любити?!!