Мене поглинає тупа пустота
Сторінками потертими мого життя
Я ховаю зіниці у відчаї й болі
Мої мрії вмирають і мліють в неволі
Тихий страх у душі переплутав думки
А ті мрії як цвинтар – надгробники, вінки
І я просто ридаю на тій тьмяній могилі
Мені пусто і страшно, повернутись не в силі
Тихий плач, мертвий біль і безжальна самотність
Десь поблизу блукає обезлюднень сонність
І я також засну, щоб про відчай забути
І хоча б на секунду ті пути
Залишу в стороні