На німецькому мерседесі
Під'їжджа ветеран до Кремля.
Він піймав свою кулю в Одесі,
Ще і досі вона дошкуля.

Порозмахуєм прапорцями:
Переможці таки всі ми!
Тільки соромно перед мерцями,
Що живем, як після чуми.

І в Німеччину на заробітки
Їдем наче по щастя своє.
А насправді усі ми свідки:
Мрія Гітлера постає!

Бо Союзу уже немає.
Маєм окупаційний режим,
Що усіх нас у рабстві тримає,
Від якого в Європу біжим.

Тож поправте стрічки, ветерани!
Вище голови!
                     Та утім
Ще і досі болять ваші рани,
Дуже-дуже болять нам усім.