Я став нестерпно мовчазним -
У серці вибухнули зорі.
І ось тепер одна-одним
Душа вікує в мезозої.
Під нею сплять материки.
Над нею брижаться планети.
І світ, не створений ніким,
Іще не зна свої прикмети.
І я, усю зібравши суть,
Зринаю знов у стратосферу.
Аж гульк: мене уже несуть,
Неначе мамонта, - в печеру.


