* * *
Хочеш - хоч карти розкинь.
Випаде воля бубнова,
Скрип застрахованих скринь,
Тілу - душевна обнова.
Де по натальній мені
Карті дорога до щастя?
Щось обереги сумні.
Мабуть, не сходяться масті.
Може, і справді, піти
Сивим відлунням по гаю?
...Тільки на хрест золотий
Карти ніяк не лягають.

гарний вірш!