Сніг лапатий, наче кіт, на плече тихенько ліг.
Сіре небо, як котичка, сипле й сипле котенят.
Муркотять біля ніг(чи побіг, чи не побіг).
Сонце променем лоскоче милих тих звірят.
А граки на гілках "кра=кра=кра" горла.
Кажуть:промине зима та прийде весна.
Та, допоки, сніги рідну землю замели,
Нам поживу нададуть чарівні "Альфатери".
Волохатий пес біжить = радість у очах малих
(Він позбувсь на цілу зиму купи дратівливих бліх).
А коти(ті коти, що не з неба, а земні):
"Няв!" та й "Няв!":ходіть до нас, майбутні кітки-матері.