Не зводь мене з розуму,
І не чіпай!не плачь і не жмурься,
Допий теплий чай!дивись мені в очі
Та все не вгадай,не знай,що пуста я,холодна не знай!
Не треба жаліти,я це не люблю
А треба хотіти і жити,зловлю
Зловлю з неба зірку і буду крізь хмар,
Я бавитись променем,впасти у жар
Від сонця холодного,тіні,пожар!
Ці люди не знають нас,знають лиш те,лиш те що
Весна неодмінно плете,мереживо щастя,колиску думок
І радість ненастя,глузливий вінок!
Вони з нас глузують.дурні та пусті!
За те що малюємо не на холсті,за те що малюєм
Не зовсім прості,ми речі у лісі та на мості!у квітах і травах,на стінах й \руках
Живемо в уявних,казкових містах!