Безмовність карно нарікаю,
І сум мовчання грію у душі,

Безжально знищую твої вірші,
До болю втрати ангела звикаю.

Примірявши вбрання мисливця,
Пошкодила цнотливості хутро,

Проте твоїх бажань не ранила крило,
Я лиш своїх мрійливих планів вбивця!

Тобі під ноги тіло жертви постелила,
Та почесті від мене не прийняв,

Бажала, щоб до „бою” „меч” здійняв,
Тобі, як князю, шану віддала!