*     *     *

Начуваймося! Свині не винні.
Затягнулися вічності шви.
Ми живем на своїй половині,
А за нами не видно мошви.

От і все, що лишилося знати.
От і все, що нам, скрипко, заграй!
Ми свої попустили пенати
І пустилися за небокрай.

Але там нас ніхто не побачив,
Окрім дерева за ворітьми.
І тому від жорстоких означень
Недарма ухиляємось ми.