ВІКТОР ЮЩЕНКО

Погляньте в обличчя моє –
На ньому печалі зарубки.
Епоха борги віддає
З жорстокої сутності рубки.

З жорстокої марності бур.
З жорстокої пам’яті волі.
Можливо, хтось просто забув,
Який у прийдешності колір.

Можливо, уже від підків
Лишилися тільки знамена.
Можливо, посеред віків
Ви будете щасні без мене.

А поки в западинах ран –
Моя невідчепна дорога.
...З душі вислизає Майдан,
А я все хапаюсь за нього.

ВІКТОР ЯНУКОВИЧ

Не вірю я в грізні прикмети,
Хоча і край сонця моливсь.
Ви ще, Тарасюк, засмієтесь,
Можливо... на кутні... колись.

А що ви зробили із нами
На тлі всеуникнення плах?
Та вас за один лише намір
Потрібно... відшити... від благ.

Для всіх, хто й у пеклі не стогне,
А тільки відточує лиск,
Ми знову увімкнемо гони,
Щоб наші... прогони... сплелись.

Від зерен відліпимо гичку.
Відріжем потреби від надр.
...Мета переходить у звичку.
А це вже... не наша... вина.

ЛЕОНІД КУЧМА

А що ви хотіли, панове?
У мене ж - реліктовий кпин.
У жорнах прокрутимо знову
Всю твердість похнюплених спин.

І будемо тихо ліпити
Із гуків сумління своє.
І тільки сліпий не помітить,
До чого причетність в нас є.

І тільки глухий не почує
Відлуння бухтіння свого.
І будем каратись не всує,
А в черзі за суттю всього.

Тож гупайте в камінь на розі,
І гордість вас не обмине.
...Я лише збагнути не в змозі,
Хто з вас перемітить мене.