*     *    *

Стихли у спогадах зорі.
Музика пише віки.
А у земнім коридорі
Всі зачаїлись думки.

Я витрачаю присутність
На мерехтливі слова.
А неприхована сутність
Мимо очей проплива.

О ці гуртожитки часу!
Злих не уникнути вад.
Навіть рядки із запасу
Вже не повернуть у ряд.

Все перейти, пережити,
Перетопити без меж.
І у прийдешності миті
Вийти самому, авжеж.

Хай наплетуть загорожі
Із невблаганних таїн, -
Я буду сам на сторожі
Всіх перемін.