*     *     *

Художником тиші ти будеш завжди,
Митцем провидіння, і туги, і зваги.
І скаже колись тобі простір: зажди,
Твоє провидіння упало на ваги.

Твоє провидіння схитнуло світи.
І шальки надій затягли ворожіння.
Та тільки себе ти не зміг перейти,
Щоб урівноважити власне тяжіння.

І ось ти ковзнув по вигнання межі,
І мрій павутинка у вирій злетіла.
...На дальніх світилах - всі блиски душі.
У ближніх планетах - всі схованки тіла.