*     *     *

Комп'ютерний лікар Живаго
Чаклує над смутком моїм.
Він знає, якої відваги
Я вперто не п'ю і не їм.

Він знає, з якої причини
Зачинені вікна в мені.
І жодного він не відчинить,
Докіль не розчиниться ніч.

Докіль не відкриється знову
У надрах моєї душі
Жахна таємниця про змову
Мовчання у всій Мережі...
28.10.07

*     *     *

Світ осені залишмо за собою -
У нас ще право сповненості є.
Ніхто не втамував чужого болю, 
Бо пам'ять проголошує своє.

Застуджені, прихоплені словами,
Шукаємо у схронах забуття.
Ми іншими на відстані ставали
І мріяли про звичність вороття.

Та нам про неповторність повторили
Дерева шепотінням золотим.
І ми весь час збиваємось на рими,
Щоб впевнитись, що знов усіх простим.
28.10.07

*     *     *

Художником тиші ти будеш завжди,
Митцем провидіння, і туги, і зваги.
І скаже колись тобі простір: зажди,
Твоє провидіння упало на ваги.

Твоє провидіння схитнуло світи.
І шальки надій затягли ворожіння.
Та тільки себе ти не зміг перейти,
Щоб урівноважити власне тяжіння.

І ось ти ковзнув по вигнання межі,
І мрій павутинка у вирій злетіла.
...На дальніх світилах - всі блиски душі.
У ближніх планетах - всі схованки тіла.
10.11.07

*     *     *

Янголи іншого світу
Падають в наші страхи.
Може, знесилює вітер.
Може, збивають птахи.

Може, принаджують втіхи.
Може, притягує смерч.
Кожен ховає у піхви
Пам'яті здиблений меч.

Кожен шука в благочесті
Свій довгожданий санскрит.
Рухи свої безшелесні
Черпає з золота митр.

Кожен чека благовісту,
Дзвони хитають верхи.
Янголи іншого світу
Падають в наші страхи.
16.11.07

*     *     *

Десь терикони лишають сліди.
Висохли вежі. Зомліли криниці.
Ти провидіння туди поведи.
Там обмітають з облич зоряниці.

Вибухнув простір. І згіркнув туман.
І заряхтіли шляхи нетутешні.
Вже не спинити цей потяг оман,
Де тільки тамбур лишається решті.

І зажує животіння жура.
І не спитає, кому хто не рівня.
...Тільки б їм вийти усім на-гора.
Де їх вартує порожня катівня.
21.11.07

                  Олександр ГУНЬКО