Відкрита ніч. Дубль 10
Погляд зсередини
Десять років поспіль на Андріївському узвозі біля Замку Ричарда один з оглядових майданчиків перетворюється на кінематографічне дійство під відкритим небом – це фестиваль Відкрита ніч.
Михайло Іллєнко – арт-директор фестивалю, в одному з інтерв’ю розповів, що Україні потрібен не міжнародний, а суто український кінофестиваль, який пропонує виключно українські фільми. „Відкрита ніч” – це слово кінематографістів ігрового кіно, якому на сьогоднішній день в умовах фінансової блокади найтяжче. Адже неігрові фільми ще якось знаходять шлях до глядача у вигляді теледокументалістики, телерепортажів, телепрограм, а ігрові, які призначені формувати ментальність, больове поле суспільства, громадянський імунітет, ідеального героя або антигероя, спільну афористику та методику – замінено на імпортовані.
Організатори фестивалю поставили собі за мету познайомити кінематографістів, критиків, журналістів та прихильників кіно з найкращими зразками професійного, студентського та альтернативного українського кінематографу. І їм це вдалося, оскільки вже на цьогорічному фестивалі усі фільми могли бачити не лише безпосередньо присутні на оглядовому майданчику люди, а й всі ті, хто має у своєму телевізорі Перший національний канал. Єдиною умовою було не спати. А з цією проблемою кожен боровся як міг, як правило пили багато кави. Особисто у мене навіть думки про сон не виникало (як можна спати, коли ніч була такою холодною, хоча й липневою, а фільми настільки цікавими). Тим більше, що після кожного фільму були зустрічі з режисерами, які радо давали невеличке інтерв’ю про свою кінострічку. А ще на екранах висвічували результати інтерактивного голосування – для визначення глядацьких симпатій. Кожен міг віддати свій голос за фільм, який найбільше сподобався. Ближче до ранку один дзвінок рахували за три, тому до наближення світанку азарт набирав просто шалених обертів. Вся ніч пролетіла, як дві години.
Фестиваль „Відкрита ніч” не схожий на інші. По-перше, демонструються лише національні фільми (не має статусу міжнародний), тому гроші, виділені на призовий фонд, залишаються в межах держави на розвиток кіномистецтва. По-друге, фестиваль триває лише одну ніч і під відкритим небом. По-третє, велика кількість призерів, оскільки номінацій також багато, але про це дещо пізніше.
Девіз фестивалю: „Нехай „Відкрита ніч” буде кроком, хоча й маленьким, але у напрямку світанку!” Доречі, світанок зустріли найвитриваліші.
Остання ніч з першого на друге липня продемонструвала, що українське кіно таки існує. Усього було представлено близько тридцяти кінострічок. Серед фільмів, що найбільш запам’яталися, хочеться виділити „Гніздо” (режисер Євген Хворостянко).
Стрічка розповідає про складне життя однієї родини. Батько, мати та двоє дітей працюють у полі для того, аби вижити. Ситуація для батька здалася безвихідною і він вирішує покінчити життя самогубством: намагається втопитися у діжці з водою. Його родина не відпускає в інший світ. Цього разу йому не вдається піти із життя. Фільм оптимістичним назвати важко, оскільки стрічку можна думками продовжити. Режисер зупиняє погляд батька на мотузці...
Ще один цікавий фільм – „Ми ще маленькі” (режисер Олена Тимохіна). Ця стрічка про дітей, таких безпосередніх, безтурботних та невинних, але в той же час жорстоких. Вони ще малі та не зовсім розуміють, що роблять. Спочатку вбивають хробачка, потім жабу, кота, черепаху, знову кота, собаку... Усім тваринам влаштовують похорон на березі моря. Та вони ще діти. Але... Хто буде наступним, коли вони подорослішають?
„Жінки самотніми не бувають” (режисер Мирослав Латик). Картина розповідає про дівчину, яка свариться зі своїм хлопцем і, врешті, залишається сама. Хоча ні, самотньою вона не буде, у неї незабаром народиться дитина. Сам режисер прокоментував, що створений цей фільм для того, аби жінки не боялися народжувати дітей без батька.
Глядачам особливо сподобався фільм „З найкращими побажаннями! Енвер” (режисер Вікторія Мельникова). В основі фільму розповідь про відомого кримського гітариста Енвера Ізмайлова, показано його творчість та повсякденне життя.
Наймолодшим конкурсантом був режисер Олександр Лідаговський, який представив фільм „Двері”. Вони такі різні, як за формою, розміром, так і за призначенням. Всі люди кожного дня відкривають двері, хто дома, в кімнату, хто на роботі, хто в інший світ чи просто відкриває двері сприйняття... А от стрічка „Під тінню мансард” (режисер Микола Воротинцев) розповідає про дахи...
Дві стрічки: „Філософія” (режисер Алла Пасікова) та „Оксамитовий сезон” (режисер Олександра Хребтова) глядачі мали змогу подивитися на День Конституції у кінотеатрі „Жовтень”. У першому фільмі йдеться про самотнього чоловіка, який знайшов „цікаву річ – книгу „Філософія”...Фільм розповідає про людську самотність.
Друга стрічка про кохання двох немолодих людей, які після одруження лише два дні провели на одинці. Все своє подружнє життя вони доглядали за хворою тіткою, і тільки після її смерті можуть почати нове життя. Закохані вирушають у „медовий місяць”...
Особливої уваги варті фільми, котрі відносяться до категорії „Неігрове кіно”. Перша стрічка – „Голодомор. Технологія геноциду” (режисер Віктор Дерюгін). У фільмі показані жахливі документальні кадри. Крім того, свідки минулих подій згадують про своє життя в той час, хоча скоріше не життя, а виживання.
Демонструвався фільм, присвячений до двадцятої річниці аварії на Чорнобильській АЕС. А режисер Сергій Марченко представив до уваги фільм „Поліські образки” – це тринадцять коротеньких історій з різних куточків Полісся, які демонструвалися з інтервалами протягом ночі.
Останній фільм з цієї категорії – „Ліза” (режисер Тарас Томенко). Документальна стрічка розповідає про життя маленької безпритульної дівчинки Лізи, котра живе просто на Майдані, на центральній площі нашої країни...
З анімаційних фільмів хочеться виділити роботу „Ведмежа послуга” (режисер Євген Альохін). Переглянувши його роботу, стає зрозумілим, що будь-яке зло можна виправити та перетворити на мистецтво, головне – це правильно зробити...
Цьогорічними переможцями стали:
Категорія «Паралельне кіно». Найкращий фільм – не присуджено. Спеціальний диплом ? «Поки вариться яйце, сідає сонце» (режисер Володимир Цивінський).
Категорія «Прем’єра одного кадру». «Встати! Ать-два!» (режисер Акула Дадсон).
Категорія «Неігровий професійний фільм» (Video). Найкращий фільм ? «Ліза» (режисер Тарас Томенко). Найкращий оператор Тарас Томенко. Найкращий режисер ? Сергій Марченко «Поліські образки». Спеціальний приз Журі – «Голодомор. Технологія геноциду» (режисер Віктор Дерюгін).
Категорія «Неігровий професійний фільм» (Cinema). Найкращий фільм та найкращий режисер – не присуджено. Найкращий оператор ? Валентина Мельниченко «З найкращими побажаннями! Енвер» (режисер Вікторія Мельникова). Останньому фільму ще присуджено спеціальний диплом Журі.
Категорія «Ігровий фільм професійний». Найкращий фільм – «Оксамитовий сезон» (режисер Олександра Хребтова). Найкращим оператором визнали Олександра Мордерера («Оксамитовий сезон»). Найкращий режисер ? Алла Пасікова «Філософія».
Категорія «Анімація». Найкращий анімаційний фільм – «Колискова» (режисер Олег Цуріков). Найкращий режисер – Євген Альохін «Ведмежа послуга».
Категорія «Студентський ігровий фільм» (Cinema). Найкращий фільм – «Одиночка» (режисер Ольга Шульгіна). Найкращий оператор – Василь Кулик «Гніздо» (режисер Євген Хроростянко. Найкращий режисер – Сергій Толкушкін «Veni! Vidi! Vici!». Спеціальний приз Журі – «Дівчинка та місяць» (режисер Костянтин Бочкарьов).
Категорія «Студентський ігровий фільм» (Video). Найкращим режисером було визнано Романа Бондарчука, його стрічка «Микола і німець» перемогла у номінації Найкращий фільм. Найкращим оператором визнали Андрія Лисецького («Микола і німець»).
Інші номінації. За найкращу жіночу роль було нагороджено Ліну Будник, «Оксамитовий сезон» (режисер Олександра Хребтова). Найкраща чоловіча роль – Анатолій Бевз, «Оксамитовий сезон».
Найкращий сценарист – Олена Урсакі, «Філософія» (режисер Алла Пасікова). Приз – від оргкомітету отримав режисер Мирослав Латик за стрічку «Жінки самотніми не бувають». Приз глядацьких симпатій – фільм «Бажання» (режисер Аліна Хорошилова).
Конкурс аналітичних матеріалів. Перша премія – Ігор Грабович, «Фестиваль під знаком Х», КІNО-КОЛО, №27 (осінь) 2005. Друга премія – Серафіма Вєтрова, «Двадцать тысяч на девять с половиной», «Киевские ведомости», 9.07.2005.
Конкурс кіносценаріїв. Перша премія – Марина Пономаренко, «Одне бажання або Різдвяна казка». Друга премія – Брати Юрій та Євген Голіченко, «Перше вересня гравець». А також премію отримала Марія Духота, «Рятівник».
Усі переможці отримали цінні подарунки та традиційні „хлопавки”. А українському глядачеві залишається побажати більше таких кінематографічних ночей, бажано полярних! До слідуючої Відкритої ночі!
Камера, стоп, дубль 10 знято.
Олеся Хіміч


