...Також у рамках «Медвіна» відбувся фестиваль слем-поезії, організований часописом «Стіна». Переможців нагородили... грамотами і видали краще з їхнього доробку в невеличкому збірнику яскраво-помаранчевого кольору.
Слем — мистецтво дуже актуальне. Поети-слемісти висміюють як сучасний світ тотального споживання, так і засоби масової пропаганди. На їхню думку, саме така поезія — зброя проти всесвітнього отупіння. Тому що цей «сегмент» поезії шалено прокламує індивідуалізм. Слем як перформанс — конгломерат різних жанрів.
Українські поети — переважно молоді — підтверджують, що для них слем — це протест молоді проти нинішнього бруду, мистецтво, яке говорить про наболіле... Не плутати з репом — слемери вбачають у ньому надмірну жорстокість і не схвалюють наркоманію.
Майже всі ці піїти друкуються під псевдонімами: Esperanza, Fanatart, Jull Star, Li-lex, Cathie85...
— Бандитський час уже минув, а хуліганський — тільки настав, — стверджує один із переможців конкурсу «Слем-поезія» Богдан Головченко. — Тому саме цей формат поезії і буде затребуваний. Слем-поети не зовсім загрузнули в зароблянні грошей, у пошуках їжі, а розмірковують ще й про інші речі... Дехто пише про пташок-метеликів, а дехто — про задимлене місто. Але ж і в заводських трубах можна знайти красу й сенс!
— Напевно, багато хто докоряє слем-поетам за інфантильність, внутрішню незрілість?
— Ви маєте рацію. Скільки разів мені казали: «Виростеш — вилиняєш, порозумнішаєш, станеш писати про інше... Але ось я вже бороду маю, але ще не вилиняв.
Оригінал статті можна подивитися тут http://www.dt.ua/3000/3680/64704/
