Сьогодні розмови про одномовність, двомовність чи тримовність - це історичний канібалізм.
В епоху ментальних подорожей і монументальних завихрень кожна освічена людина повинна знати як мінімум 120 мов. А краще - 180!
Але на знак протесту проти махрового націоналізму скрізь і завжди розмовляти виключно фінською (від слова “фінка”). У крайніх випадках - табасаранською (нею дуже добре володіють жителі Саранська, Засарайська і Мухосранська).
Ду ю спік інглиш? Вері вел, дубовий тейбл. Шпрехен зі дойч? Іх бін больной. Парле ву франсе? Мадам, же вже не п’ю, бо нема.
Всічкі разбіраш? Аш мокаусю лієтуво калбос. Шені черіме! Шолом алейхем! Алейкюм ас салам! Женьмінь дацзибао! Банзай! Кен гуру! Ом ма ні пад ме хум! Вшістко єдно! Мементо морі! Буна зіуа! Аріведерчі, Рома!
Тому геть будь-який націоналізм! А разом з ним - комунізм, шопівізм і гедонізм!
Хай живе кацап на Україні!
Люсю, ти коли поставиш мій матеріал?
Кожна істотна істота має невід’ємне істотне право: а) перебувати в отарі, табуні, череді, косяку чи зграї або мати окреме ярмо; б) подавати членороздільні і нечленороздільні звуки; в) ставати на дибки, упиратися рогом і відкидати копита; г) не бути зарізаною на шашлик.
Хай живе, пасеться, телиться й несеться!
Беш сум, бир сом, хабар бар!
Аделанте, кубанос! Харе Крішна!
Акуна матата! Секір башка! Повне мамаду! Фільтруй базар, дядя!
Фсєх мачіть в сартірах!
Люсю, ти коли… Вже поставила? На якій шпальті?
Ну тоді йдемо вивчати аглютинативні мови.
Лаша тумбай!
