Кажуть, що в моєму віці
треба мати вже сім`ю,
а я переймаюсь про дрібниці
і наївні вірші пишу!
Бо то не птах, то моє серце
в Незчисленне Вище мчить
і осяйну, мов зірниця
любов крізь усе марить.
У серці погляд закарбований,
палають і шепочуть губи:
"підійди ближче Наврочений -
хочу все в тобі відчути!"
Як по венам ллється кров
і думки єднаються рідні -
тіло святкує любов,
тож дістанься лиш мені!
Потяг розуму понад усе.
Ми частини одного рівняння.
Воля захоплює мене і несе -
залишу траєкторію на прощання.
У щастя єім`я -
його кличуть всі, а знаю я.