Скаженій від історій безглуздих з плітками торішніми,
Сатаній від щоденних трагедій і награних сліз...
Навісній від чашок недопитих, книжок недочитаних
Ти ж бо знаєш, я – жінка, сидить в мені біс.
...
Я – твій хрест, вже не варто з’ясовувать
Хто й коли розпочав цю війну...
Знов мій хід. Щоб не буть дріб’язковою
Серце вирву і в тебе жбурну...
Отредактировано Татьяна Дударь (2009-03-09 10:50:51)


