По  той  бік  скла  –  розбиті  дощі
І  завуглені  душі  від  цигарок.
Мій  імунітет  восени  на  нулі
І  важко  зробити  повітря  ковток.

Холодні  портрети  віконних  рам,
Чекають  господарів  знову  з  роботи,
Щоб  світло  ввімкнули  в  їхніх  серцях,
Теплом  наповнивши  домашні  турботи!

По  той  бік  скла  –  розбиті  дощі,
Пронизують  вітер  холодні  долоні...
Краплинки  так  жмуться  в  моєму  вікні,
Щоб  осІяти  квіти,що  на  підвіконні.