в Національному художньому музеї України в Києві відкрилася виставка робіт видатного кінорежисера Сергія Параджанова з колекції музею Параджанова в Єревані (Вірменія).
55 привезених до Києва робіт - малюнки, колажі, ляльки - це менше десятої частини експозиції єреванського музею
Директор єреванського Будинку-музею Сергія Параджанова Завен Саркісян розповідає про Параджанова, як про майстра "колажа з нічого": осколків пляшок, обривків стрічок, уламків гребінців, окулярів і побутових предметів, для мистецтва, здавалося б, непридатних...
- Довідка: Сергій Параджанов
У першій залі експозиції представлений портрет Параджанова, репродукції колажів, фотографії Вірменії й листи з "довідковою інформацією": народився-вчився-знімав, "цікаво про Маестро", "феномен Параджанова", "мовою Параджанова". І, звичайно, листи з ув'язнення. Один написаний на "Направленні на ув'язненого Параджанова С. І.": у графі "засуджений за статтею" - порожньо, в графі "термін" - вічність, "підлягає умовно-достроковому звільненню" - ні.
Дві інших зали - власне роботи Параджанова. Тюремні - з серії "Притча про життя": маленькі картинки, намальовані ручкою на газетних полях або сірникових етикетках, плюс дріт і висушені квіти: портрети Фрунзіка Мкртчяна, Амосова, Шукшина, колаж "Поргі і Бесс. Студенти у Львові протестують проти мого арешту", лялька "Ліля Брік", зроблена у Вінницькому таборі, лялька-автопортрет, "Голгофа" з хрестами з уламків літію, ескізи і кадри з фільмів, колаж на листі Фелліні і багато що інше.
Відвідувачі зможуть оцінити не тільки роботи майстра, але й подивитися його знамениті фільми: "Колір граната", "Тіні забутих предків", "Ашик-керіб", а також "Легенду про Сурамську фортецю"
На виставці покажуть два документальні фільми про життя майстра "Ніч музеїв Сергія Параджанова" режисера Романа Балояна і "Вільно небезпечна людина" режисера Романа Фірмана.
Виставка робіт Параджанова в Національному художньому музеї України продовжиться до середини березня.
"Відкриття експозиції в Києві стало можливим після підписання трибічного договору між нашим музеєм, Національним художнім музеєм України і українською продюсерською компанією, яка бере на себе всі фінансові витрати", - повідомив Завен Саркісян.
Будинок-музей Сергія Параджанова був створений за рішенням уряду Вірменії в 1988 році і відкритий для відвідувачів в 1991 році. Основу підбірки складають більше 600 робіт Параджанова, а також інтер'єр тіфліського будинку і особисті речі, перевезені до Єревану ще за життя художника з його дозволу
Експозицію Музею складають більше 250 творів, а також документів і фотографій. Відтворено дві меморіальні кімнати. У музеї використані художні і експозиційні принципи самого Параджанова. За 15 років музей організував 48 виставок: у Каннах, Салоніках, Токіо, Москві, Римі, Тегерані, Пекіні, Лондоні, Бостоні, Парижі та інших містах.
Довідка: Сергій Параджанов
Сергій Йосипович Параджанов народився в Тбілісі 9 січня 1924 року у вірменській родині Йосипа Параджанова і Сіран Бежанової. У 1942-1945 роках він вчився на вокальному відділенні Тбіліської консерваторії і на будівельному факультеті Тбіліського інституту інженерів залізничного транспорту
У 1952 році Сергій Параджанов закінчив режисерський факультет ВГІК. Працював в основному в Києві, на студії ім. Довженка, хоча час від часу також працював у Тбілісі та Єревані. Дебютом режисера в кіно став фільм "Андрієш", потім, крім кількох художніх картин, він зняв низку документальних і науково-популярних картин: "Наталія Ужвій", "Думка", "Золоті руки".
У 1964 році за мотивами творів Михайла Коцюбинського Сергій Параджанов поставив фільм "Тіні забутих предків" про життя гуцула Івана. На багатьох міжнародних кінофестивалях фільм за два роки прокату удостоївся 28 премій, нагород і дипломів (наприклад, премія Британської кіноакадемії в 1966 році). Ім'я Параджанова набуло чималої популярності.
Режисер вів активну громадську діяльність, вболівав за свободу слова, що, звичайно, не подобалося владі. Потім була зона... На жаль, багатьом людям майстер запам'ятався не тільки своїм мистецтвом, але й скандальним судовим процесом 1974 року (хоча суд і був закритим). Річ у тому, що судили режисера по "ганебній" 122-й статті КК УРСР - за мужолозтво.
Звільнився він лише 30 грудня 1977 року, після втручання в його долю видатних майстрів мистецтва Заходу, зокрема, Луї Арагона (вони написали листа радянському керівництву на захист Параджанова).
Повернутись до Києва режисерові не дозволили, і він виїхав у Тбілісі (київську квартиру в нього забрали). У 1984 році Сергій Параджанов поставив за грузинською народною легендою фільм "Легенда про Сурамську фортецю", а в 1988 році вийшла його остання закінчена картина - "Ашик-керіб", знята за мотивами однойменної поеми Михайла Лермонтова. Параджанов також писав сценарії і був художником кількох спектаклів. У 1989 році Параджанов почав знімати автобіографічний фільм "Сповідь" на "Арменфільмі", але розпочата робота була незабаром перервана через прогресуючу хворобу режисера. На запрошення уряду Франції він прибув для лікування до Парижа. До нещастя, хвороба була вже невиліковна. 21 липня 1990 року Параджанов помер в Єревані і був похований у Пантеоні столиці Вірменії, поряд з Арамом Хачатуряном, Вільямом Сарояном та іншими діячами мистецтва.
Параджанов - народний артист УРСР (з 1990 року), лауреат Держпремії України імені Тараса Шевченка (посмертно, 1991 р.). Рішенням ЮНЕСКО 1999 рік був оголошений його роком. Його ім'я також привласнене планеті №3963.
Несмотря на то, что выставка открылась еще 30 января, вы можете пока не поздно посетить ее на протяжении февраля точно
