(З старенького) )))
1 Голос:

Навіщо ти очей своїх проміння

Ховаєш в таку темну тінь?

Таких очей нема у цьому поколінні,

Це сяйво прийдешніх поколінь.

2 Голос:

Боюся я чомусь буть не такою,

Як всі однакові один-в-один.

А я одружена з осінньою сльотою,

Не Афродіта я, хоч вийшла із води.

1 Голос:

Чому ти кажеш, що ти осінь?

Тобі так весело і ти така рум’яна.

І губи пурпурові поцілунків просять.

Від молодості ти аж трохи п’яна.

2 Голос:

Неправда то, ілюзія, омана

І очі намальовані мої.

Насправді від вина я п’яна,

То дощ мене осінній напоїв.

І хоч веселою здаюсь, я всеодно сумна

Я – дощ. я – смуток, я – тиша.

І навіть між людьми сама.

Не Афродіта, хоч із води я вийшла.

Отредактировано Юлия (2007-11-07 11:30:08)