Форум молодёжного журнала "СТЕНА". Нам 9 лет!!! |
Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.
Вы здесь » Форум молодёжного журнала "СТЕНА". Нам 9 лет!!! » ПОЭЗИЯ » Сонет 18
Лесі Українці
присвячується
Твої нескорені бажання
Підтримує палка надія.
У колір чистоти кохання
Жорстокий світ фарбує мрія.
Дозволь на висоту страшенну
З тобою поруч тихо стати.
Цей Дар божественно-пекельний
Вже час настав комусь віддати.
Можливо лід життя розтане:
Іскра від серця Прометея
Покличе запізнілий ранок.
А, може, через мене стане
Нарешті вільною ідея –
Тяжкий благословенний спадок?
17.12.2008
Отредактировано INFERI (2009-01-17 21:54:02)
Хвалю за спробу опанування класичною формою. Ну а техніка поки що бажає бути кращою. Як на мене, слабуваті рими для сучасного сонета. Поетично: "У колір чистоти кохання Жорстокий світ фарбує мрія" (з цих рядків я б почав вірш), "Іскра від серця Прометея Покличе запізнілий ранок"(хоча у слові іскра наголос має бути на першому складі). А от початкові рядки першого і другого катренів дещо пафосні. Кінцівка трохи заважка для розуміння (нагромадження абстрактних понять). А взагалі - успіхів! 
Як на мене, слабуваті рими для сучасного сонета.
Интересно, а "современный сонет" настолько строгая форма, что шаг в сторону - и расстрел? А насчёт пафосных, как Вы изволили выразиться, строчек, то их не наобум придумывала: это одни из главных образов творчества Ларисы Петровны Косач, бессмертной Леси Украинки. Если Вы мало с ним знакомы, скорее всего это не моя вина.
Из того, что уже твоего читала, это стихотворение - Шаг в сторону "писать о серьезном" Вітаю!
Із життям і творчістю Лесі Українки більш-менш обізнаний. За фахом я вчитель української мови і літератури, викладав у школі. І сам колись написав про неї вірш. А зайвий пафос тільки шкодить поезії - говорю це з досвіду власної творчості, сам через це пройшов.
ЛЕСЯ УКРАЇНКА
Коли зав’яли всі троянди
В саду, де сонця не було,
То тінь величної Кассандри
Твоє осяяла чоло.
Стікались обрії зусюди,
Хитались хвилями очей.
І йшли вперед безжальні люди,
Щоб полягти у суть речей.
Якої треба їм відплати?
Якої випити ще мсти?
Невже, о Мавко, не змогла ти
До них, осуджених, дійти?
Тому-то й сонце не розквітло.
І вже не статись будь-чому.
…Вони спіткнулися об світло,
А ми все падаєм у тьму.
Прекрасные художественные образы и метафоры, но, к сожалению, не чувствуется души, да и смысл довольно путаный.
P.S. Скорее всего в украинском языке нет слова "мста", но может быть Вам, как "мэтру" виднее? 
Я думаю, що цілком нормальний сонет.
Так тримати!
Вы здесь » Форум молодёжного журнала "СТЕНА". Нам 9 лет!!! » ПОЭЗИЯ » Сонет 18
