Все менше ми залежим від надій.
Все більше покладаємось на здогад.
То погляди ховаєм від видінь,
То серцем сподіваємось на Бога.
Навіщо нам розлуки на Землі,
Розвіяні туманами зачасся?
І хто від грішних потягів не млів,
І хто не відрікався з нас від щастя?
Не маючи запасу співчуття,
Не відаєм, як Сонце приземлити.
А хтось у всіх Галактиках чита
За нас небесні мантри і молитви.
Отредактировано AleksGun (2008-12-01 10:10:38)





