cльози руйнйють мене поступово,
пролиті у ліжку під пісню весни
за біль, за світанок, за світ, що навколо,
за те, що, не знаючи, втратили ми.
я плачу за те, за що п'ю я ночами,
що гірше -не знаю: вода чи вино,
бо кожне із них я нутром відчуваю,
а смак їх обох вже забула давно.
солоне, солодке - в бокалі змішалось,
в вині розчинилась пекуча сльоза
зі стогоном кола, мов дзвін, розповзались
від краплі...й гриміла кришталю гроза