Душа кричала: не топіть мене
У злості, заздрощах, нахабстві, нелюбові.
Прошу не кривдіть,
Не пускайте ви святої крові.
Адже Господь спитає, хто зурочив душу?
А що сказати мушу? Люди твої?
Що зрадили безмежну віру Божу?
О, люди, зубожілії створіння,
Ви згляньтеся на біль, мої воління.
Не скривдіть, не турбуйте цноти цвіту.
О, Ви, бездушні тварі Божі,
Не думайте спустошить її тіло,
Я не дозволю, буду я боротись –
Не допущу чорноти в ці вуста.
І перед Богом я предстану гордо,
І перед Богом я предстану певно,
Сказавши чесно, що зробила все для того,
Щоб не була бездушна жінка ця.