POLIGLOT
Сима представляв українську діаспору в Канаді. Доречно сказано, що українцям за кордоном досить важко. По-перше, треба досконало оволодіти рідною мовою. По-друге, зберегти національний колорит, ще й знати на вищому рівні англійську і французьку.
І з першим, і з другим аспектом у Сими були чималі проблеми.
Це його прадід був українцем... Так повелося.
Це його нація, знайома та рідна серцю. Хоча, з іншого боку…
Він тут. Так сталося. Так мало статися.
Особливо вподобав він український вираз зі своєрідною перчинкою ─ «До біса!!!».
О 17.00 мала відбутися дуже важлива зустріч. А потім ─ бізнесленч. Гарно облаштований кабінет.
Звісно, очікування.
Звісно, хвилювання. Випрасувана біла сорочка пасувала до злегка скуйовдженого волосся Сими. Все за планом. Довгі очікування, довгі сподівання, надто коротка зустріч. Одним словом, кремезний чолов’яга, його партнер, був задоволений. Завдання виконано успішно. Та як же остогидла ця незмінна схема: зустріч, шопінг, обід, вечеря, які готує домогосподарка, бо дружина по в’язи у справах. І так постійно. Кожен Божий день. Та сьогодні був «не кожен», а особливий день. Партнер оглянувши офіс, поїхав. Здихалися.
Тут наш «іммігрант» не витримав: копнув шкіряне крісло і промовив вголос «До біса!!!».
Так сталося. Так мало статися.
Все за планом? Здихалися?
Тільки сьогодні, тільки на бізнесленч.
Приятель Сими, Данило (Дені), добре знав українську. Він сидів навпроти друга, вдивляючись йому в вічі, аналізуючи поведінку «суб’єкта».
─ Слухай, прабабусею української абетки є кирилиця. «Аза», «бука» щось на кшталт нашого «А» і «B».
Так от:
А) озвучувати власні емоції це добре, навіть дуже добре.
Б) до біса не вийде. У нього й без тебе часу не вистачає приходити в гості до кожного, хто його кличе. Шуткую!!!
Та все одно, в тобі живе українець. З такою легкістю оцінити буденність і все, до чого вона зобов’язує! Чудово. Просто чудово!
Отже, ми живемо…
Understand?
─ Understand. Кирилиця?
─ До біса! Живемо. Understand?
Він довго мовчав, осмислюючи відповіді на таке просте питання
« be or not to be?».
І ось вона: «жи-ве-мо».
Три склади, шість літер, одне слово.
Отредактировано Ина Рейде (2008-09-08 18:28:19)
