В барі… або «Перезавантаження»…

Напівтемрява залу. Грає якась сучасна танцювальна музика. Вечір ще тільки починається. Люди поволі збираються…
На стільці біля стійки бару сидить худорлявий брюнет, вдягнутий у чорний обтягуючий одяг. Він п*є пиво і курить цигарки. Одну за одною…
На вході з*являється дівчина з темним коротким волоссям. Вона також у чорному обтягуючому одязі і чорних окулярах. Незнайомка прямує до стійки бару, точно до хлопця у чорному. Підійшовши, вона схвильовано шепоче йому на вухо:
- Нео, що ти тут робиш? – в її словах чується хвилювання і роздратування. – Агенти можуть з*явитись щохвилини.
Хлопець потягує пиво і з саркастичною посмішкою на обличчі спокійно їй відповідає:
- А чи давно ти їх бачила? Вони забили на нас, бо знають, що ми нічого не вдіємо! – його обличчя набуває серйознішого виразу, - Люди не хочуть знати правду! Якісь козли зняли про нас фільм і показали всьому світу. Народ панічно боїться побачити «правду», ніхто не хоче залишити «матрицю»…
- Хтось зробив нам антирекламу. Напевно це робота агентів! – дівчина ніяк не може заспокоїтись і час від часу озирається на відвідувачів бару.
- Можеш розслабитись, Трініті. Ми нікому не потрібні. Зніми окуляри і замов собі чого-небудь…
Трініті, знімаючи окуляри і стурбовано дивлячись на Нео:
- Як ти можеш бути таким спокійним?! Нас можуть схопити щомиті!
- Та я ж кажу тобі, що ми нікому не потрібні! Сьогодні ми з хлопцями цілий день стояли з транспарантами напроти адміністрації та на площі, роздавали листівки перехожим, розміщували звернення на форумах та відсилали особисті звернення на електронну пошту. І жодної відповіді! Жоден агент не з*явився! Ніхто нам не перешкоджав, ніхто на нас не звертав жодної уваги!... Люди приєднуються лише до тих, хто платить їм гроші…
- То надрукуй грошей! Хіба це проблема?!
- Звичайно ж ні! Але якщо ми наповнимо цей світ грошима і всіх купимо, то інфляція може призвести до стрибка цін. Багатії виживуть, а от більшість «рабів» можуть померти від голоду… У нас же інша мета. Нам потрібне свідоме і добровільне відмовлення від цього уявного світу. Повернення до реальності. Але люди не бажають цього…
- Нам не можна втрачати надію, - вона ніжно обняла його. – Ти ж знаєш, що я з тобою…
- Так, знаю… Чесно кажучи, я теж не хочу тієї реальності, яка чекає на нас при відключенні від «матриці»… Нас від*єднали від мережі і ми є мертві для цього світу, втрачені. Там ми не зможемо спокійно жити, знаючи, що всі люди сплять і бачать чудовий сон. Вони живуть уві сні, у раю… Без нас... Клятий Морфей! Це він від*єднав нас від цього світу! А сам утік до Голівуду. Це він продав агентам ідею трилогії «Матриці». Він здав нас, а сам живе тепер у розкоші. Нас же ігнорують усі. Ми нікому не потрібні…
- Заспокойся, ти потрібен мені, Нео. Я тебе кохаю. Все у нас буде добре…
Герої обнімають одне одного і замовляють по пиву…