Здрастуйте, поважні читачі!
Сиджу я, значиться, думаю: про що б таке статтю написати? На якусь соціальну тематику – вже нудно. Про культурний захід якийсь розповісти – банально. Та й взагалі, останнім часом щось одні негативні настрої в голові… А це якось поганенько. Літо, сонечко в вікно світить… А у мене наче душа крається!
І тут на думку спала досить цікава, як на мене, ідея, яка має підняти настрій і мені, і вам. Отож підіть, зробіть собі якогось там чаю, кави, або ще чогось, і приготуйтесь трохи понапружувати очі впродовж декількох хвилин.
Як ви вже здогадалися з назви, тут йтиметься про папір. Але папір той - не звичайний… А той, що зможе зробити нас щасливими, хлопці й дівчата. Навіть більше скажу – він робить нас щасливими кожного дня, вранці, у вечорі, а й іноді навіть і вночі! Ним користуються всі, незалежно від віку, статі і статусу в суспільстві.
…Ні, ні фіга це не гроші. Це – туалетний папір!
Кожного дня цей, безумовно, важливий винахід потрапляє нам у руки. От і мені в черговий раз якось потрапив… А я сиджу, уявляєте, і думаю: а звідки він береться? А як він робиться?
І раптом здогадався, що просто зобов’язаний зараз же знайти усю інформацію про туалетний папір, яку взагалі можна знайти дилетантським, якщо можна так виразитись, чином – в Інтернеті, в книжках, через друзів… І написати статтю. Знайшов, поцікавився. І з приводу цього я й пропоную вам невеличкий екскурс в історію, гаспада і дами - в історію туалетного паперу.
Перші згадки про цей засіб гігієни збуло знайдено в китайських текстах ХІV сторіччя. Неймовірно, якими розумниками були ці китайці! Ви собі можете уявити? Спочатку, десь у другому сторіччі н.е. вони винайшли звичайний папір, а у часи середньовіччя вже користувались ним для гігієнічних цілей! Уявіть: час кривавих воєн, антигігієнічних умов… А у Китаї під це все народ спокійно використовує туалетний папір, і ні на кого не зважає. От же ж люди, га!
В стародавньому Римі, коли ще не було цього винаходу, замість туалетного паперу досить часто застосовували звичайнісіньку губку на паличці, яку між користуванням залишали у сольовому розчині.
А у Західній Європі, тим часом, як Китайці насолоджувалися винаходом, в якості туалетного паперу використовували шматки тканини, листя, траву, сіно, а деякі навіть сніг(!). Хтось не напружувався що до допоміжних засобів, і робив все власними руками... А дехто користувався фруктовою шкіркою. Ну а шо? Може, їм так жити цікавіше було. Кожного дня стільки адреналіну…
У книзі Француа Рабле французький велетень-ненажера взагалі, пардон, підтирався молодим пухнастим гусеням. Цікаво, це особисте спостереження письменника?.. Якщо так – я боюся їхати у Францію, чєс-слово.
З поширенням у більшій частині світу паперу широко розійшлася думка, що для відповідного заняття підходять старі газети, телефонні довідники, тощо. Деякі видавничі контори навіть передбачали такий перебіг подій. От наприклад американський Old Farmer’s Almanac спеціально робив дірочку в сторінках, щоб було легше вішати їх у туалеті.
У СРСР у зв’язку з дефіцитом туалетного паперу найчастіше використовували саме газету, причому перед користуванням зацікавлено її читали у відповідних кабінках… Теж досить цікавий варіант: кожного ранку можна було з гордістю казати, шо ти «срал на ету влассть».
Промислове виробництво паперу, призначеного виключно для використання у туалеті, було почате в США в 1857 році Йосипом Гайетті. Ім'я цієї великої людини було надруковане на кожному листі. Воно й не дивно… Але я б не дуже хотів, щоб моїм ім’ям так маніпулювали, якщо чесно.
Папір як тоді, так і зараз роблять, власне, з тих самих газет. З макулатури, якщо бути точнішим. Спочатку непотрібні папірці очищаються від бруду і сторонніх домішок. Потім їх подрібнюють у дробильному апараті, додаючи просту воду. Подрібнена макулатура проціджується через велике сито, на якому залишаються усілякого роду скріпки, та інші чужорідні включення, пропущені на першому етапі. Суміш потрапляє в промивальний бак, де її фільтрують технічною водою. Тривалість промивки визначає якість, і, відповідно, ціну майбутньої туалетки: чим довше миють, тим біліше суміш. Промивальна вода зливається в каналізацію.
Пройшовши через млин тонкого помелу, водяно-паперова маса потрапляє в резервуар для зберігання, а звідти її перекачують в напірний бак. З напірного бака суміш подається в спеціальний контейнер, де вона змішується з водою до концентрації 0.5 % і рівномірним потоком виливається на сітковий стіл папероробної машини. До уваги: ця машина складається з сіткового столу, удаваного пристрою, пресової частини, першої і другої сушки, і накату. На сітковому столі суміш зневоднюється через капронову сітку, яка одночасно є і транспортерною стрічкою. Вода при русі по транспортеру стікає в ємність для оборотної води (вона повторно використовується у виробництві), а паперова маса знімається з сітки пресовим сукном.
З пресового сукна зневоднена маса знімається першим сушильним барабаном, який обертається із швидкістю 10-13 оборотів в хвилину. Він зроблений зі сталі, поверхня нагрівається до температури 110-115 градусів паром під тиском. На барабані маса сушиться до вологості 40%, і знімається з нього шаберним ножем. Відрізані стрічки досушуються на сушильному барабані остаточної сушки. І, нарешті, стрічки намотуються в бобіни на втулку. Машина ріже їх на звичні рулони. Наш папір готовий!
Доречи, ця начебто безпечна штука може ще й нашкодити як вам, так і мені, поважні читачі. Принаймні дехто так вважає… Одні кажуть, що свинець з туалетки не вимивається під час очищення, інші – що шершава поверхня цього паперу може створювати мікро-порізи, через які у нас можуть потрапити мікроби і бруд. Хоча все це дуже суб’єктивно, і не підтверджено вченими.
Тож не бійтеся жорсткого туалетного паперу, і слідкуйте за гігієною. Приємного туалетосидіння!
ЗІ: Хотів ще рейтинг української туалетки зробити… Але дуже вже лінь.
) Якось наступного разу.
Отредактировано Дывный (2008-07-15 17:50:18)
