Добрі і щирі, іронічні і саркастичні, смішні і не дуже, мультики завжди були невід’ємною частиною щасливого дитинства. Хто з нас у ніжному віці не прикипав очима до блакитного екрану, поринаючи разом з улюбленими персонажами у вируючий світ пригод і чудес?..
Мультиплікація (від лат. multiplicatio – помноження, збільшення, розмноження) – це вид, витвір якого створюється шляхом покадрової зйомки окремих малюнків. В середньому швидкість зміни кадрів має бути не менше 18-ти на секунду. У сучасному кінематографі використовується стандарт – 24 кадри на секунду. 12 кадрів на секунду – норма для лімітованої (більш дешевої) мультиплікації.
Історія мультиплікації тане в ХІХ столітті. Днем народження цього виду мистецтва прийнято вважати 30 серпня 1877 року – саме тоді французький винахідник Еміль Рено запатентовує свій винахід праксиноскоп – оптичний прилад, дозволяючий бачити послідовність з декількох малюнків, як плавний рух. Першим мультфільмом, знятим на кіноплівку, стає у 1906 році американське дітище під назвою «Humorous Phases of Funny Faces» («Смішні періоди кумедних обличчь»). Поступово мультиплікацією починають займатися й інші країни. В СРСР перші мультики з’являються у 1911-1913рр. Їх режисером є Владислав Старевич. В період з 1969 по 1993 виходить перший вітчизняний мультсеріал «Ну, погоди!», режисера В’ячеслава Котьоночкіна. До речі, саме радянські мультики по-праву вважаються найдобрішими та найбільш підходящими для дитячої аудиторії. В 2000-му році премії «Оскар» був удостоєний мультфільм «Старик и море», режисера Олександра Петрова, а в 2003-му «Ёжик в тумане» був визнаний кращим мультфільмом всіх часів та народів за результатами опитування 140 кінокритиків і мультиплікаторів різних країн.
Наразі можна із впевненістю констатувати, що золота доба мультиплікації, як безкорисного мистецтва, канула в безмежжя. Порівнювати мультики, якими вони були колись, і якими вони є зараз – все одно, що намагатися знайти спільне в класичній музиці і дешевій попсі. Старі мультфільми мали призначення прищеплювати юному поколінню гарні риси, виховувати в дітях чесність, щирість, доброту, благородність. Вони несли до глядача незмінні моральні устої, в той час як основним завданням мультів сучасних є згрібання копиці зелених хрустких папірців. Про психіку дитини, яка, надивившись всіяких вздовж і впоперек розрекламованих спанчбобів, піде надувати бульбашки з власних соплів, ніхто не думає.
Мультики створені для дітей. І, якщо кожного ранку, дивлячись у дзеркало, ви все ще бачите там замурзаного хлопчака з обідраними колінками або маленьку дівчинку з бантами в волоссі – сміливо тицяйте кнопочку “ON’’ на своєму панасоніку чи то самсунгу, щоби встигнути вчасно викрикнути в унісон з динаміками: «Ну, заяц, погоди!»
Отредактировано noRths (2008-07-09 17:58:22)
Улыбнуло. Статья чудесная. Вроде бы и размер небольшой, а всё, что надо было - изложено, причём со вкусом. Единственное что - я бы раздул её на страницу-две, поставлял бы психосоциальных замечаний, и нечто вроде мини-релиза какого-нибудь мультика.)) Всегда люблю делать из мухи слона, ей-бо.
