З/Д

Магнітна плівка залізничного полотнища
Вокзали нанизала, станції й мости-пантони.
Щодень на переїздах світлофорів вогнища
Запалюють іржаві прометеї-ешелони.

Інстинкт мерця – скоріш під землю, там тепліш.
Розкриє двері рятівний пластмасовий жетон.
Надія є, земля гуде і ти тремтиш –
Зроби це з усіма. В один кінець атракціон.

Знай своє місце, познайомся з поручнем;
Реклам лоботомія – не соромся, насолоджуйся.
Ти не один стоїш із піднятим плечем.
Екран завжди правий, не думай, а погоджуйся.

Перони-ешафоти байдуже чекають
Нових бажаючих униз ступити.
Та їхні натяки на мене не впливають.
Сьогодні не мій день, я буду жити.