Напевно, що кожна людина
Найкращим куточком в житті
Вважає ту рідну місцину,
Де мати вродила тоді.

Це місце єдине, збагненне
До скону кохаєш душею.
Це місце, як час – нескінченне,
Ділилось красою своєю.

Ти – часточка того світу,
Його любий син і надія.
Для мене цим місцем є Київ
Хорива, Щека й брата Кия.

Люблю його щиро і ніжно
Тим почуттям незабутнім.
У ньому сплелись дивовижно
Минуле, прийдешнє й майбутнє.

Люблю його взимку і влітку,
В пожовклі листи восени,
Коли ніс не суну за хвіртку
Під час грозової весни.

В якому не був би я стані,
У серці магнітика маю.
І місто зелених каштанів
Усюди мене притягає.