3 сходинки до ліфту

Життя крізь вікна.
Погляди у спину крадькома.
Уламки посуду в кухонному світлі.
Відтиск нових шпалер – там мене вже нема.
Метало пластикові очі, тришарова шкіра з прошарком пінополістиролу, бутова дупа та крокви по 6 метрів як кістки у горлі. Тримайте мене, я їду подалі від даху...
Підвали не для дітей, горища – не для сексу.
Нічні прибульці без морального кодексу, домогосподарки з проявом клімаксу, дитячі комікси та жертви „форексу” – то лейкоцити коридорних вен і туалетних тромбів.
Не знаєте правди?
Відкрийте вікна і розслабте сфінктери. Слова сусідські як гра у свінгерів.
Кімнати поділені.
Діафрагми жорсткості.
Діти по колисках – квіти зірвані, чекають покладання пам’ятникам млості і жорстокості.
Звукоізоляція, вентиляційні отвори, трупний сморід, каналізація, крики, стогони – то мої спомини.
Будинок по вулиці без назви і номеру, паспорт у кишені і відгуки спомину...
  Три кроки
    Три подихи
       9-й поверх
виходимо...