Ніколи не цікавились, що робить
                                                                                                           перевізник з грошима які дають
                                                                                                           йому померлі в потойбіччі?

  Їхати у вічність. Маленькими кроками і маршрутними катафалками. Дрібні гроші на дорогу і тернові вінки як спогад на згадку. Безліч масок за обличчями знайомих у мішку за спиною і недогвалтовані сни на ходу мають терпкий присмак. – Це все цеглини моєї колиски, де я спочину не лягаючи і мовчатиму в розмові. Нічого більше. Більше більшого ніж їхати у вічність маршрутними катафалками і барбекю в крематорії.
  Поки є ребро, вибір не буде скінченним.