Про янгола, Київ і беляші

Який чудовий весняний день! Хіба захочеш вчити уроки, коли надворі така прекрасна погода?! Хочеться піти із занять куди-небудь у парк чи до річки!... І не тільки простим школярам, а й янголам, вони теж люди!
Отож, якось, один з наймолодших янголів прогулював лекції архангела Гавриїла і вирішив завітати до Києва. Роздивитись церкви, собори, майдан, поглянути на Дніпро …
Літав багато, милувався куполами храмів, що виблискували на полуденному сонці. Словом, насолоджувався краєвидами столиці. Літав, доки не стомився.
Присів десь, на тротуарі біля шосе. Склав крила за спиною і дивиться, як по дорозі повз нього пролітають авто. Раптом бачить – бабуся хоче перейти дорогу, але ніяк не наважиться. Може сили не має, а може недобачає, тому й боїться. Отож наш герой підійшов до неї, взяв під руку і запропонував свою допомогу. От тільки, мабуть, правил дорожнього руху не знав, тому й переводив бабусю не в тому місці. Янголам знати правила не обов’язково, вони ж літають…
Бабуня подякувала, у душі зрадівши за себе, і вони пішли…
Дорога мала чотири смуги: по дві у кожному напрямі.
Отож вони перейшли першу смугу, коли це раптом летить на шаленій швидкості джип «Лексус»…
Мабуть, кожен сподівався на іншого: джип, що пішоходи зіскочать швиденько зі смуги, а янгол, який не міг кинути бабусю саму на дорозі, що водій авто натисне на гальма…
Почувся виск шин, потім – тупий удар. Джип зупинився, два тіла відлетіли на кілька метрів уперед, неначе пожбурені ляльки. У повітрі висів дим спаленої гуми та літало біле пір’я…
Інші авто проїжджали поруч не звертаючи уваги, бо дуже поспішали у своїх справах…
Із джипу вийшло двоє бритоголових хлопців бичачої статури. Вони оглянули розбитий бампер і погнуту решітку радіатора, почухали свої блискучі макітри та з огидою повибирали пір’їни, що прилипли до закривавленого передка машини. Потім неквапом пішли оглянути пішоходів.
Перший підійшов до бабці – та не подавала жодних ознак життя
(Оце перевів!... На той світ!) 
– Старая карга откинулась! – сказав перший, відходячи від тіла.
Другий, стоячи біля янгола, який лежав у власній юшці і хрипів:
– Бл…! Ты только посмотри на это чудо в перьях! – обличчя другого скривилось гидкою гримасою.
Перший, підходячи:
– А шо это за х…ня такая? Шо это петух? Перья, крылья … откуда он прилетел? Из Африки? … Пингвин, блин!– обережно підіймає одне з крилець носком відполірованого черевика.
Другий, чухаючи ріпу:
– Не, это не петух… и не пингвин, у него же руки и ноги есть!... Ууу, хрень какая! И где таких только делают?!
– А шо здесь не ясно? Наверное из Чернобыля прилетел!... Хм, Карлсон! Га-га-га!!! – огидно регоче. – Долетался?!
– Да нет же, на нем белая рубаха, – скорее всего, слинял из больницы. Душевно больной!!! И как только его наши доктора отпустили?! Га-га-га!!! – регоче, показуючи жовті вставні зуби…
Поруч проїжджають машини, не зупиняючись…
Перший:
– Ладно, надо рвать когти, а то менты нагрянут! Проверь карманы, может чего ценного найдешь! Этот долбанный кукурузник попортил мне весь передок! – б’є ногою. Янгол хрипить.
Другий шукає кишені, яких нема:
– Ничего нет! Даже карманов! – здивовано.
– Он сейчас сдохнет, а кто мне за ремонт заплатит?! – б’є ногою закривавленого янгола, який марно намагається кудись повзти.
Обоє стоять якусь мить мовчки…
Янгол борсається у калюжі власної крові, ледве ворушить поламаними крилами та побитими руками…
Машини пролітають поруч не помічаючи цієї картини.
Другий:
– Надо линять!
– Сам знаю… Придумал! – дістає пістолет. – С этим мудилой пора кончать! – стріляє янголу в потилицю, той клює головою у свій кривавий вінегрет і заспокоюється…
– Открывай багажник!
– Ты с ума сошел! А если его искать будут?!
– Он же в рубахе, наверное сбежал из больницы. Кто его будет искать?
Обидва обережно беруть янгола за крила і тягнуть до машини… Закидають у багажник.
Перший:
– Отвезем Ашотику, в его тошниловку, пускай порубит на чебуреки и беляши. Хоть так покроем ремонт! – обтрушується…

З ревом джип зірвався з місця і полетів по шосе. На дорозі лишився вже холодний труп бабусі та калюжа крові з обляпаним біло- червоним пір’ям… Поруч пролітали машини, не зупиняючись…

Київський час 13:00! Хлопчик, що зголоднів, прогулюючи уроки, зайшов на базар, щоб перекусити. Апетитно наминаючи беляш і чебурек одночасно, він і не здогадувався, що стає ближче до неба…

Кінець!

Отредактировано blok-ivan (2008-06-21 10:27:53)