Уявіть:
ява сну як уявлення про сон під впливом уяви. Заплющені очі, темінь через вир образів, переферія і кінець раціональності.
Я сплю, отже, я ще живий.
Це не буде розповідь історії, не роздум на вільну тему, не слова як образ почуттів. Це лише ви і ваші думки. Це гра вашого сприйняття.
Сьогодні сонце було біле, майже сталеве. Під його пеклом розтлівало найтупіше лайно, а трупні хробаки таяли у нудотній ніжині. Мертві бродячі собаки впивалися мені у ноги, яких я вже давно не відчував. Ці пси вже у залежності від моєї крові, що реанімує їх реальність і полегшує біль. Моя борода дряпає мої коліна, у ній блукають мої душі, мої та моїх ворогів. Вночі вони їдять мою плоть і підпалюють моє волосся, що відростало з кожним днем. Мої очі не бачать, лиш відчувають. Вони відчувають жах, насолоду, потвор, янголів та тишу. Іншого не існує, не створено для мене, для мого тіла. У лівій руці – серце, у правій – земля. Я їм її, коли сумую, а по вечорах слухаю спів цього серця, що віддає мені свій біль. Я кохаю його…
Сьогодні вже тліє. Завтра для мене вічно сьогодні. Я проковтнув все, що було, і воно розчиняється моїм нутром. Я ненавиджу це: від цього присмак заліза та сліз. Цей присмак пом'якшує лише лизання серця. Я кохаю його…
Я прямую додому, у своє лоно, змокріле від щастя та болю. Бродячі пси відчувають мою ціль і кожного ранку я чую їх скавучання від  нестерпної терпкості моєї крові. Скоро вони зникнуть, як і всі, хто був зі мною. Вони зненавидять мене і спалять свою пам'ять. Лиш серце лишатиметься зі мною. Воно вестиме мене далі, до мого лона, а вечорами я слухатиму його пісні і поглинатиму його біль. Ми все, що є тут, все, що було. Ми тіні один одного. Я кохаю його…
Кроками через терен і білі троянди. По крокам цим зрощуватимуть осуд, по справах за мною - йтимуть у вічність.
Сонце гвалтує своєю палкістю. навіть вночі воно лишає свій слід, від чого зорі ховаються в моєму волоссі.
Це сон мого серця. Без даремних повчань. Я кохаю його...
У яві сну сього серце приносить втіху. Тіло моє стане їжею сліпцям при дорозі. Я повертаюсь. Ніч мине як і день. Початок чукає мене і квіти мені не в'януть. Бо я йду в любові, в своєму серці. Я кохаю його...

Отредактировано Ariy (2008-09-20 23:31:26)