Этот прикол я написал в одно время с "Миколиними пригодами" еще в школе, когда читал Котляревского...))
Ілля був парубок завзятий
І хлопець – хоч куди козак,
Він мав мобілу, воза, хату
Такого не візьме чиряк.
Одного разу наш Ілля
Пішов до батька в гості.
Він пробивався крізь гілля,
Виламуючи кості.
Під дуба відпочити сів,
Заснув і тихо захропів.
Дуб жолудями за бомбив
Та і до пекла полетів!
Ілля до пекла закотився,
Посидів трохи у котлі…
Та мабуть там би і зварився,
Якби не москалі!
Ілля побачив москалів,
Та й з гніву разом закипів.
З котла він вискочив завзято,
Й чкурнув їм пики набивати.
Ілля ударом мов в Кличка
Звалив одразу вожака,
А всіх останніх москалів
Закинув знову до котлів.
Чорти – створіння дуже злі,
Але злякалися Іллі.
Вони по пеклу так тікали,
Іллю в дорозі матюкали,
Що там по пеклу шкереберть
Затанцювала б й сама смерть.
Сам дідько з пекла так тікав,
Ніхто його вже не згадав.
Ілля чортів всіх розігнав –
Хазяїном у пеклі став!
Створив він грішників армаду,
Й пішов Цербера забивати…
Цербер – собака зла, триглава,
Із рота в нього ллється лава.
Як перднув, то ударна хвиля
Пекельні ворота знесла на милю.
Ілля згадав свого батяню,
Що на Січі уже гетьманив.
Він воював проти ляхів,
Татар і навіть москалів.
II
Запорожжя – край багатий,
Хто пороги перейшов
Збудував собі там хату
І дружину там знайшов.
Москалі про це дізнались,
Жаба задавила їх.
Із ляхами побратались,
Щоб розбити козаків.
Тут Ілля на Січ прийшов,
Батька рідного знайшов.
Вони довго веселились,
Поки страшно не напились.
Тут вже москалі прийшли,
Але страшно так гули,
Так кричали, матюкались –
Козаки попросинались!
Що тут, хлопці, почалось –
Як здоровий наглий лось
Всіх Ілля порозкидав,
Порубав, пошматував.
І тікали москалі –
Рятувались від Іллі.
Він за ними швидко гнався,
Гучно лаявся, бодався!
Швидко битва закінчилась,
Козаки спать положились.
Про Іллю забули вмить,
А Ілля в Москву біжить!
НА ПРАВАХ РЕКЛАМИ:
Ось Москва на горизонті,
Наш герой сів відпочить.
З’їв смачний він «Супер-Контік» -
Втричі швидше вже біжить!
III
До Москви Ілля прибіг,
Мов скажений носоріг.
Та про нього вже там знали
І ворота закривали…
Головою він попер,
Щоб ворота ті зламати,
Та від струсу ледь не вмер.
Треба краще зброю взяти.
Наш герой бревно бере,
З ним він на ворота пре.
Раз ударив, два вломив
І ворота ті розбив!
Москалі усі злякались,
Розбігались, поховались,
А Ілля Цар-Пушку взяв,
Й до палацу почухрав.
Як пальнув з тієї пушки –
Вмить нестало три церквушки.
Всі дерева позносило,
П’ятдесят домів розбило!
Лиш одне було ядро
Нахилило вежу в Пізі.
Ледь не вбився Цар Петро,
І ледь дуба він не врізав.
Прибіжали лікарі,
Покопалися в Петрі.
Може вижив, може здох,
Та все ж кинули у льох.
Став Ілля царем у раз –
«The great emperor of the Rus!»
