Ти наче лілія тендітна.
Красива, ніжна наче спів.
Палітра ти різноманітна
Весняних справжніх кольорів.

Ідеш – немов колишуть в морі
Два човники себе самі.
А твої очі – наче зорі
Палають сріблом у пітьмі.

Твій кожен погляд – постріл долі,
Як той амур на крилах ти,
Літаєш й цілиш проти волі
Серця людей, щоб їм цвісти.

Букети квітів ходять містом –
То люди люблять і кохають,
То душі їх, немов намисто
Барвистих квітів розцвітають.

Тобі я вдячний до могили,
Адже поцілила й мене
Стрілою пристрасної сили,
Що до небес людей жене…