*     *     *
Безжальні дні мої в собі.
Безкарні дні мої у слові.
Уже весь зверстаний набір
Мого життя по краплях крові
На шпальтах вічності... Й у світ
Виходжу крізь рядків лавину,
А мій Друкар уже стоїть,
Нову приладжує пластину.

У нього зміна ще одна,
І треба все роздрукувати,
Докіль хурделиця земна
Не розвела на скронях ватри.
І він вмикає свій верстат,
Щоб довершити долі наклад.
А час, помножений стократ,
Уже вичитує Редактор.