Свіже повітря втомлює горло. я кажу тобі "прощавай" і йду у блакить неба.
Ти не винен!
Ти не винен!
Ти не винен!
Повторюють мої уста твою посмішку. Повторюють рухи твоє тіло. Повторюють очі твій смуток.
Ти не винен!
І що далі? Знову ховати своє обличчя у сніг сніг й благати Господа про допомогу? Про допомогу у вігляді смерті?
Ти не винен!
Такі як я живуть сто рокув, якщо не більше...
Ти не винен.
І все тому, що благають у Господа про допомогу. У вігляді смерті.
Ти не винен.
Мої очі вже не бічать твоєї посмішки.
Ти не винен.
Мої вуха вже не чують твоїх слів.
Ти не винен.
І я вже не боюся твоєї ночі.
Ти не винен.
Сумної ночі.
Ти не винен.
Такі як я живуть сто років.
Ти не винен.
І я відриваюся від підвіконня.
ти не винен.
Лечу...
Ти не винен.
Такі як я...
Ти не винен.
...живуть сто...
Ти не винен.
...років...
ТИ...
ВИНЕН!
9 червня 2005 року.