Отець наш небесний, коли це скінчиться?
Коли я не чутиму постріл гармат?
Коли без війни буду жити я вчитися?
Коли я забуду що був я солдат?

Коли у руках автомат не триматиму?
Коли вже цей бронежилет я зніму?
Коли біля дома дерева саджатиму?
Коли я дружину свою обійму?

Так хочеться Боже у спокої жити.
Забути навіки усі ці страхи.
Ти вибач нас Боже, ми усі, твої діти.
Пробач нас за усе і прости нам гріхи.