Приводить пам'ять мене знов
В стареньку батьківську хатину.
Росте калина під вікном.
Схиливши кетяги над тином.

Уже пройшло чимало літ.
Росте калина зеленіє.
І у віконці тьмяний світ
Мигтить мов вогником надії.

І хоч  не наша хата ця,
Й чужа калина біля неї,
Я не забуду до кінця
Хатинки рідної моєї.