Повітря груди наповняє,
Духмяні квіти ніс лоскочуть,
Сова на дереві куняє.
Птахи удосвіта клекочуть.

Із неба перший промінь сонця
Пробіг росою ген до лісу.
Він заглядає у віконця,
Ледь пробиваючи завісу.

Пустує зранку вітерець –
Хвилясті брижі вкрили воду.
Я йду до річки навпростець,
Милуюсь на сільську природу.

Через село йде череда –
Корів повиганяли люди.
Чередники кричать: "Гайда!"
І гомін розпочався всюди…