Нема клювання, не спіймав я риби.
Іду додому стежкою в траві.
І супроводжують мене аж до садиби
Різноманітні квіти польові.

Опівдні. Припікає трохи сонце.
Стрибають коники, цвіркочуть цвіркуни.
Відкрито в хаті протягом віконце.
На сонці гріються в городі кавуни.

Немає риби і пусте відерце –
Глузують з мене невгамовні діти
Води з колодязя я вип’ю натще серце,
Бо дуже хочеться у спеку таку пити.

Пробігли коні – покотили воза.
Підняли куряву, що застелила очі.
Візник сміється –  сміхотун-проноза.
До жартів, бачу, майже всі охочі.

Та я не злюсь, не засмутився зовсім.
Лише одна мене турбує думка –
За літом теплим прийде знову осінь
Із жовтим листям замість подарунка…