Так цікаво повернутись після довгого невідвідування))) Намаг7аюсь прочитати усе цікаве, що пропустила за цей час. І знаєте, серед стосів інформації і творів, особливо у давно розміщенних темах знаходжу перлини, яки змушують мене замислитись над багатьма речами, про які і не міркувала раніше...
А ще помітила, як мало коментують один одного поети і прозаїки, помітила однобокість цих коментів - якийсь клуб за інтересами, або хвалять, або мовчать. Не потрібно боятись сказати правду, сподобався твір чи ні, це робить автора більш досконалим, він, можливо, замислиться над власним творінням. Люди не думають про те, що подекуди не щиро вихваляючи один одного роблять один одному медвежі послуги, змушуючи купатися у ілюзіях, а тим часом творчість покидає творця і залишається лише механічна сюїта твору і самопіар, тобто ілюзії на власний рахунок. Можливо тому так і не народила Україна поки що нову Лесю Українку, Шевченка, Франка, не стала конкурентоспроможною і читабельною в світі. Давайте поставимо собі запитання: А читав чи читала б я свої твори, якби була чи був читачем, а не письменником?

Але мені все одно цікаво, і шкода, що дехто ображається і пише мені дивні листи))))