Ми як осінні перехожі
Йдемо на зустріч вітру.
На сірий дощ думками схожі,
Одні на краю світу.
Лунає лемент невблаганний
В самотності імлистій –
Хрипить і стогне під ногами
Скорботно-жовкле листя.
Ясніє в сутінках тривожних,
Як погляди сплелися.
Зустрілись двоє подорожніх.
Ще мить…І розійшлися.

У Вас є хист